Бактеріальна водянка берези

На стовбурах уражених дерев у теплі весняні дні можна побачити здуття різних розмірів і конфігурації. Здуття утворюються над тими місцями, де внаслідок розвитку хвороби гинуть луб і камбій. Бактерії під час розвитку виділяють гази, які накопичуються під щільною корою. Через деякий час кора тріскається, і витікає буро-коричнева рідина з кисло-солодкуватим запахом. В окоренкових частинах дерев берези із грубою тріщинуватою структурою кори здуття не утворюються, але на корі видно бурі плями. Навколо виразки формується калюсна тканина, кора розтріскується й утворюється рана із рваними краями. Якщо виразки кільцюють стовбур у нижній його частині, дерево гине.
У молодих дерев берези, уражених бактеріальною водянкою, усихають гілки. Біля основи стовбурів з’являються втиснуті односторонні ракові рани завдовжки до 1 м, зовні покриті корою, не мають валика калюсу і мало помітні. Рани розташовані на різних частинах стовбура, у тому числі на кореневій шийці. Зрідка на корі видно витікання слизу із тріщин.
Дерева, ослаблені бактеріальною водянкою, активно заселяють стовбурові шкідники. Ці комахи контактують із інфекційним матеріалом під час розвитку під корою чи в деревині, а потім переносять інфекцію у здорові дерева під час додаткового живлення чи заселення.
У випадку виявлення хвороби на ранніх стадіях подовжити життя дерева можливо вирізанням і знищенням уражених гілок, обробкою пухлин і місць зрізів препаратами міді, а також створенням умов для підвищення стійкості берези. Можливе введення антибактеріальних препаратів ін’єкцією у стовбур.