Неінфекційні хвороби рододендрона

На відміну від інфекційних хвороб неінфекційні хвороби виявляються одночасно на всіх рослинах, не передаються новим рослинам, а їхній розвиток можливо призупинити зменшенням або усуненням дії несприятливих чинників.
Причинами неінфекційних хвороб можуть бути несприятливі умови росту, погодні явища, механічні та хімічні пошкодження. Рослини, ослаблені зазначеними чинниками, підвищують уразливість до проникнення збудників хвороб і пошкодження комахами.
Оскільки неінфекційні хвороби найпростіше попередити з найменшою шкодою для навколишнього середовища, треба приділити їм особливу увагу.
Так рододендрон погано себе почуває у лужному субстраті. Вини кає хлороз. У таких умовах рослини не можуть засвоювати залізо та магній, що відбивається на їхній спроможності утворювати хлорофіл і здійснювати фотосинтез. При цьому листки стають жовтуватими, в останню чергу жовтіють жилки. Для запобігання розвитку хлорозу треба внести у ґрунт речовини, що збільшують його кислотність (тобто зменшують рН від 7до 4), а також солі заліза, що рослини легко засвоюють (хелати).
Якщо рододендрон висаджений на важкому ґрунті, рослини потерпають від приморозків і накопичення вологи. Для уникнення вимокання ці рослини слід висаджувати в субстрат, проникний для води й повітря, на добре дренованому місті та не допускати надмірного поливу впродовж вегетаційного періоду.
На піщаному ґрунті та штучному поливі може зменшитися концентрація мінеральних елементів. Надмірне внесення азотних добрив, особливо наприкінці літа, стимулює ріст пагонів, і вони не встигають здерев’яніти до зими.
Якщо рододендрони ростуть у тіні, пагони швидко розвиваються, а квіти не утворюються. Водночас під впливом прямих сонячних променів виникають опіки листя у вигляді плям чи смуги, особливо за великої різниці між температурою повітря вночі та вдень. Найкраще висаджувати рододендрони в напівтіні або взимку притіняти їх штучно.
Якщо тривалий час взимку температура залишається від’ємною, листя вічнозелених рододендронів вдень випаровують вологу, тоді як корені неспроможні всмоктувати вологу з ґрунту. Це – так зване зимове висихання, відоме також у саджанців хвойних порід. У такому разі слід інтенсивно поливати рослини після розмерзання ґрунту і ще обприскувати їх водою декілька разів на день упродовж 10–15 днів. Для попередження такого явища слід добре полити рослини й восени.
Дефіцит мінеральних речовин також видно за зовнішнім виглядом листків. За нестачі азоту листя жовтіє, а листя минулих років на вічнозелених рослинах буріє та опадає. Для запобігання цій хворобі рослини слід підгодувати азотними добривами.
Ризик пошкодження вічнозелених сортів мокрим снігом слід зменшити влаштуванням зимових укрить або обтрушуванням гілок під час і після снігопаду.